Саме про це говорить Євангеліє (Лк 8, 41-56), розповідаючи, що коли Ісус був в дорозі до дочки Яіра, щоб її оздоровити «нехотячи», зцілює іншу (кровоточиву) жінку, яку називає донечкою…
Одна – мала всього лиш 12 років, і була в смертній недузі, а друга, вже 12 років, будучи живою – була мертвою для суспільства, була ним відкинена, вважалася нечистою, можемо сказати, – була неіснуючою для суспільства, була для нього суспільно мертвою.
⠀
«ТИ ДЛЯ МЕНЕ БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄШ!»
Нам таке казали?
Ми таке комусь казали?
АЛЕ ЧИ УСВІДОМЛЮЄМО ВАЖКІСТЬ ТАКИХ СЛІВ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СМЕРТЬ ЛЮДИНИ ЯКІЙ ЦЕ ГОВОРИМО???
⠀
Минулого тижня ми розважали про «живого мерця», який жив по гробах… А сьогодні, так важливо, застановитися над тим, чи «не поховав я когось» ще за життя?!
⠀
Тут – казання можна було б завершити, поставивши собі глибинне запитання на скількох людях я «поставили хрест»? Скільки людей не існують для нас, або ми не припускаємо факту їхнього існування…
⠀
Але, продовжимо з трьома звичними «точками».
Спробую актуалізувати контекст Євангелії до часу, в якому живемо: тому думайте про генератор, Wi-Fi ровтер, чи навіть про Starlink…
Думайте про це, але дивіться ширше, «копайте глибше» і читайте дальше…
